Скандинавські країни

Данія

ДАНІЯ (Danmark) , Королівство Данія (Kongeriget Danmark), держава в Північній Європі, на Ютландському півострові й островах Датського архіпелагу (Зеландія, Лолланд, Фальстер і ін., а також острів Борнхольм). Острови з'єднані між собою численними мостами і поромними переправами. До території Данії відносяться також Фарерські острови, розташовані в Атлантичному океані, і Гренландія, що користаються внутрішнім самоврядуванням. Площа 43 тис. км2 (без Фарерських островів і Гренландії). Чисельність населення 5,38 млн. чол. (2003). Столиця Копенгаген. Інші великі міста: Орхус, Оденсе, Роскилле.


 Державний устрій

Конституційна монархія. Глава держави — королева. Вищий законодавчий орган — однопалатний Парламент (фолькетинг), депутати якого обираються терміном на 4 роки. Король призначає підзвітних Парламенту міністрів, він має право вето стосовно законодавчих актів і правом розпустити Парламент.


 Адміністративний розподіл

Данія поділяється на 14 амтів (округів) і два прирівняних до них у правах міста (Копенгаген і Фредеріксберг).


 Населення

Населення Данії складається майже цілком з данців. Офіційна мова — датська. Більшість віруючих — лютеран. У Північному Шлезвиге живе близько 35 тис. німців. Близько 58% населення проживає в містах, з них 1/3 у Копенгагені і його пригородах. Середня щільність населення 124,9 чіл./км2.

КОПЕНГАГЕН (Kobenhavn) , столиця Данії, адміністративний центр амта Копенгаген. 635 тис. жителів, в агломерації Великий Копенгаген 1,8 млн. чоловік (1997). Великий морський порт, міжнародний аеропорт Каструп. Через протоку Эресунн із 2000 року зв'язаний зі шведським містом Мальме переправою, що являє собою цілий комплекс інженерно-технічних споруджень довжиною в 16 кілометрів: спочатку — 4-км тунель із території Данії до спеціально створеного в протоці острова, довжина якого також 4 км, далі, через протоку, до шведського берега дворівневий міст — довжиною майже 8 кілометрів.

Промисловий центр, на нього приходиться 40% промислової продукції країни у вартісному вираженні. Суднобудування, дизелебудування, приладобудування, електротехнічна, хімічна, легка, харчова промисловість. Знамените виробництво виробів зі срібла й порцеляни (Королівська порцелянова фабрика).

Культурний і науковий центр: 3 університети, у т.ч. Копенгагенський (осн. 1479), Музей скульптора Б. Торвальдсена, Державний художній музей, Національний музей, Данський музей декоративного мистецтва, Музей іграшки, Нова Карлсбергская гліптотека, Королівський театр (осн. 1722), Народний театр, Новий театр. Зоопарк.


 Історичний нарис

Розташований на островах Зеландія й Амагер у протоки Эресунн. Уперше згадується в 1043 як село Хавн («гавань»), у 1167 єпископом Абсалоном побудовані замок і зміцнення, з 1170 сучасну назву («купецька гавань»). У 1186-1416 з перервами в складі Роскилльского єпископства, неодноразово розорявся Ганзой, особливо в 1369. У 1254 одержав міський статут, з 1417 — королівська резиденція й столиця країни. Під час датсько-шведської війни героїчно пручався в 1658-60, за що одержав нові привілеї: городян зрівняли в правах із дворянством. На початку 19 в. піддався бомбардуванню англійського флоту, відбудований до 1856 року. З другої половини 19 в. значно реконструйований: зриті стародавні зміцнення, стіни і вали, зняті обмеження на будівлю. Почався промисловий ріст. У квітні 1940 окупований Німеччиною, 5 травня 1945 звільнений англійськими військами за підтримкою загонів місцевого Руху Опору.


 Планування, архітектура, визначні пам'ятки

Стара частина міста зберегла сліди середньовічного радіально-кільцевого планування і вузькі криві вулички, найбільш відомої з який є довга система стародавніх торгових вулиць, поєднуваних за назвою Стройет. Уздовж каналу Нюхаун тісно пригорнувши, друг до друга коштують вузькі 4-5-поверхові будинки з крутими черепичними дахами, у яких колись жили купці і судновласники. З початку 20 в. місто росте радіально до північно-заходу й півдня, зливаючи з пригородами, де будуються житлові комплекси. За генеральним планом 1948 розвивається в 5 напрямках у виді кисті руки, де «долоня» — Старе місто, а «пальці» — нові райони, між якими розташовані зелені насадження.

Архітектурні визначні пам'ятки: палаци Росенборг у стилі датського Ренесансу (1606-34; архітектори Л. і Х. Стенвинкель, нині музей королівської родини), барочний Шарлоттенборг (нині Королівська академія образотворчих мистецтв; 1672-77, архітектор Л. Хавен), палац-парламент Кристиансборг у стилі псевдобарокко (1733-40, архітектор Э. Д. Хейсер; після пожежі 1794 відновлений К. Ф. Хансеном у 1800-20, після пожежі 1884 архітектором Т. Йергенсеном у 1907-22) і барочний палацевий комплекс Амалиенборг (будувався з 1750, архітектор Н. Эйтвед), Біржа (1619-40, архітектори Л. і Х. Стенвинкель) у стилі датського Ренесансу, класичний музей Торвальдсена (1839-48, архітектор М. Л. Биннесбель), ратуша в стилі датського національного романтизму (1892-1905, архітектор М. Нюроп). Церква Трійці (16 в.) знаменита своєю дзвіницею — «Круглою Вежею» із казок Андерсена. Серед споруджень 20 в. церква Грундтвига 1921-40, архітектори П. В. Енсен-Клинт і К. Клинт), комплекс Радіоцентру (1938-45, архітектор В. Т. Лауритсен), будинок авіакомпанії «САС» (1959, архітектор А. Якобсен). Неподалік від ратуші розташовані найстарший у світі парк атракціонів «Тіволі» (відкритий у 1843) і недавно побудований «Белл-центр», найбільший у Північній Європі павільйон для виставок, ярмарків і з'їздів. Інші відомі сади: ботанічний сад навколо Датської королівської обсерваторії з пам'ятником Тихо Бразі, Фредериксбергпарк із Зоопарком.

Символом міста стала славнозвісна бронзова Русалочка на каменях у берега Ересунна, одним із прикрас столиці є фонтан із зображенням Гефіони, що жене биків (сюжет із легенди часів датсько-шведських воєн: діти Гефіони стали биками, щоб врятуватися від шведів). Пам'ятники: Андерсену, Хольбергу, Эленшлегеру, колона Данте, подарована місту Римом.

АНДЕРСЕН (Andersen) Ганс Крістіан (1805-75) , датський письменник. Світову славу принесли йому казки, у яких сполучаються романтика і реалізм, фантазія й гумор, сатиричний початок з іронією. Засновані на фольклорі («Кресало»), перейняті гуманізмом, ліризмом і гумором («Стійкий олов'яний солдатик», «Бридке каченя», «Русалочка», «Сніжна королева»), казки засуджують суспільна нерівність, егоїзм, користь, самовдоволення сильних світу цього («Нове плаття короля»). Вірші, п'єси, романи («Імпровізатор», 1835; «Тільки скрипаль», 1837), автобіографія «Казка мого життя» (1846).

«Бридке каченя» для Андерсена багато в чому — автобіографічна казка. Таким каченям, якого клювали інші птахи, був колись він сам.

Навколо особистості Андерсена складалися легенди, оскільки громадськість початку XIX в. не могла допустити, щоб юнак з нижчих шарів суспільства міг зробити кар'єру вельмишановного літератора. Поголоска вважала його позашлюбним сином короля Крістіана VIII, за іншою версією він вважався нащадком деякого аристократа. Факти ж такі: Андерсен народився 2 квітня 1805 р. у маленькому місті Оденсе, в Данії, на острові Фюн в родині вуличного шевця й пралі і виріс у крайній убогості. Якось батьки повели Ганса в театр, і відтоді театр став його мрією. Коли Гансу було 12 років, він пішов працювати на фабрику, а ввечері навчався у безкоштовній школі для бідних. У вільний час він читав книги, а також любив гратися в театр, шив своїм артистам з клаптиків тканини костюми і придумував для них різні пригоди. Згодом з цих дитячих історій вийшли чудові казки: «Дюймовочка», «Снігова королева», «Принцеса на горошині», «Русалочка» і багато-багато інших, а коли він написав „Гидке каченя", багато знайомих та незнайомих зрозуміли, що в цій казці він описав своє власне життя, багато з його образників побачили себе в образі курки, кота, індика.

Слави йому вдається зробити тільки як казкарю, у той час як його робота в інших областях літератури, а також малюнки й силуети, що створені їм, залишаються майже невідомими.

Твори Андерсена знають в усьому світі, прекрасні казки перекладали різними мовами: французькою, німецькою, англійською, російською, українською, іспанською, італійською. Міжнародна премія за кращі дитячі книжки носить ім'я датського казкаря.

Він вмер і похований у столиці Данії в 1875 р., але найважливіші спогади про самий знаменитий датчанина зв'язані з містом Оденсе.

ФАРЕРСЬКІ ОСТРОВИ (Faeroerne) , понад 20 вулканічних островів на північному сході Атлантичного океану Автономна область Данії. 1,4 тис. км2. Населення 46,8 тис. чоловік (1993). Висота до 882 м. Фіорди, луги, торфовища, верещатники. Пташині базари. Рибальство, вівчарство. Адм. центр — Торсхавн.

ГРЕНЛАНДІЯ (Grenland) , острів у Північному Льодовитому океані, найбільший у світі. Територія Данії (з 1953); користається самоврядуванням із травня 1979. 2176 тис. км2. Населення св. 55,7 тис. чоловік (1993), у т.ч. гренландців (ескімосів) близько 90%. Адм. центр — Готхоб. Св. 80% території зайнято покривним льодовиком потужністю до 3400 м. Обсяг льоду 2,6 млн. км3. Висота до 3700 м (м. Гунбьерн). У берегів щорічно утворюється 13-15 тис. айсбергів. Клімат морський субарктический і арктичний, на льодовику — континентальний. На узбережжі тундрова рослинність, багато птахів. Живуть: північний олень, вівцебик, білий ведмідь, песець; у прибережних водах моржі, тюлені. На північному сході Гренландський національний парк. Видобуток кріоліту, руд кольорових і рідких металів. Рибальство, морський промисел. Рибоконсервні заводи, вівчарство, оленярство.


 ПЕРШІ ПОСЕЛЕННЯ ВІКІНГІВ

Гренландію першим побачив, як розповідається в ісландських сагах, Гуннбьерн Ульвссон. Потім на пошуки цієї землі відправився Эйрик Рудий (Рауди), норвежець по походженню, змушений залишити рідну країну через зроблених їм убивств, згодом вигнаний також і з Ісландії. Нововідкриту країну він назвав Гренландією — «Зеленою країною». Клімат Гренландії в той час був більш теплим, на півдні острова росла соковита трава, дерева, озера й ріки були повні рибою, у достатку водилися олені, тюлені.

Эйрику удалося зібрати експедицію з 25 кораблів, із яких до Гренландії добралося лише 11. Їм було засновано Эстербюгген — Східне поселення. Згодом з'явилося Вестербюгген — Західне поселення. Чисельність скандинавських жителів Гренландії досягала 5-6 тис. чоловік. Гренландці займалися розведенням корів і овець, полюванням і рибним ловом. Перший час справи в них йшли добре, підтримувалися зв'язки з Ісландією й Норвегією. Гренландці продавали хутро, моржеву кісту, шкіри, купували ліс, хліб, залізо.

Політичний устрій Гренландії був схоже з ісландським. Щороку жителі збиралися на тинг у садибі Эйрика, родина якого фактично вирішувала усі важливі питання. Пізніше, після християнізації, місце збору було перенесено в Гардар, резиденцію єпископа Гренландії. Як розповідається в сагах, християнство в Гренландію привіз Лейф Эрикссон з доручення норвезького короля Олафа Трюггвасона, лютого поборника нової віри. Однієї з перших християнок стала дружина Эйрика Тьодхильд. Вона і побудувала першу в Гренландії церква. У 1126 тут була заснована єпископська кафедра.

З 13 в. життя гренландців стало погіршуватися: почалося похолодання, поселенці до цього часу уже вирубали дерева, почалася ерозія ґрунту, на садиби почав наставати пісок. Торгувати з гренландцями стало менш вигідно, купці відвідували віддалений острів усе рідше, а в самих гренландців кораблів не було. У 1261 гренландці стали підданими норвезького короля, одержавши торгові привілеї. Але це не допомогло, тому що всю торгівлю Норвегії поступово прибрали до рук ганзейські купці, яких Гренландія не цікавила. Почалися сутички з ескімосами, що жили раніше далеко на півночі, а тепер просувалися на південь. Після 1378 єпископи, що одержували кафедру в Гренландії, перестали від'їжджати на острів.

У середині 14 в. раптово спорожніло Західне поселення. Причини цього дотепер залишаються неясними. Східне поселення проіснувало принаймні до початку 15 в. У середині 16 століття моряк-ісландець, що приплив у Гренландію, не знайшов у поселеннях уже нікого. Колонія гренландців, що не зуміли пристосуватися до умов, що змінилися, вимерла.

КНУД I Могутній, також Старий, Великий (дат. Cnut; лат. Canutus; швед. Kanut den Store; англ. Canute the Great) (близько 960 — 12 листопада 1035), король Англії (1016/7 – 1035), Данії (1019-1035), Норвегії, творець великої морської «імперії» вікінгів.

Кнуд був сином датського конунгу Свена I Харальдссона Вилобородого. Він брав участь у поході свого батька в Англію, коли той захопив англійський престол. Після смерті Свена в 1013 датське військо проголосило Кнуда конунгом, однак він був вигнаний з Англії. Брат Кнуда, Харальд, став конунгом Данії. Кнуд вирішив відвоювати англійський престол. Його військо поповнилося воїнами ярла Торкеля, вождя вікінгів, і ярла Ейрика, правителя Норвегії. У 1015, коли Кнуд почав воєнні дії в Англії, його флот досягав 160 кораблів. Кінцем війни стала битва Кнуда з Едмундом Залізнобоким, сином короля Англії Этельреда Нерозумного. Згідно з ув'язненим між ними договору, Кнуду дісталася східна частина Англії. Після смерті Едмунда Кнуд став королем усієї Англії і женився в 1017 р. на Еммі, удові Етельреда.

У 1018 р. була укладена угода, що регулювали відносини англійців і данців, виданий новий звід англійських законів. Великими даруваннями Кнуд домігся розташування англійської церкви. У 1019 р. Кнуд повернувся в Данію, де став конунгом.

Він планував знову підкорити Норвегію, що раніше (у кін. 10 – поч. 11 вв.) уже підпадала під владу Данії. Йому протистояв норвезький конунг Олаф II Харальдссон і шведський конунг, що приєднався до нього, Енунд Олавссон. Об'єднане англо-датське військо набагато перевершувало норвезько-шведське. До того ж Кнуду за допомогою грошей удалося залучити на свою сторону знатних людей у Норвегії. Зрештою, Олафу довелося бігти з Норвегії, що визнала владу Кнуда. Невідомо, якою владою Кнур розташовував відносно Швеції, але в 1027 р. він назвав себе «королем усіх англійців, данців, норвежців і частини шведів». У підсумку Кнуд виявився правителем великих територій, називаних імперією Кнуда. Його політичному авторитетові також сприяла поїздка в Рим у 1027 р., де він зустрічався з папою римським і німецьким імператором Конрадом II, із яким пізніше Кнуд домовився про шлюб своєї дочки із сином імператора Генріхом. Він врегулював питання про Південну Ютландію.

При Кнуді в Данії склалося особливе військо (тинглид) із представників найбільш знатних родин (згодом стало основою лицарського стану Данії).

Імперія Кнуда була неміцним утворенням, що складали її країни прагнули до самостійності. У його відсутність окремими частинами держави керували ярли: в Англії — Торкель, якого Кнуд вигнав з Англії в 1021 р., і з який, проте, вони помирилися в 1023 р. У Данії правив син Кнуда Хардакнуд, що знаходився під впливом ярла Ульва, що був пізніше убитий Кнудом. Хардакнуд навіть чеканив монету зі своїм ім'ям. Норвегією номінально правил його син Свен. Кнуду вдавалося підтримувати єдність держави, але незабаром після його смерті вона припинила існування.

БОР (Bohr) Нільс (1885-1962), датський фізик, один із творців сучасної фізики. Засновник (1920) і керівник Інституту теоретичної фізики в Копенгагені (Інститут Нільса Бора); творець світової наукової школи; іноземний член АН СРСР (1929). У 1943-45 працював у США. Створив теорію атома, в основу якої лягли планетарна модель атома, квантові представлення і запропоновані їм постулати. Важливі роботи з теорії металів, теорії атомного ядра і ядерних реакцій. Праці по філософії природознавства. Активний учасник боротьби проти атомної погрози. Нобелівська премія (1922).


 Дитинство і юність

Нільс Бор народився в родині Крістіана Бора, професора фізіології Копенгагенського університету, і Еллен Бор, що відбувався з багатої й впливової єврейської родини. Батьки Нільса і його молодшого, гаряче будь-якого брата Гаральда (майбутнього великого математика) зуміли зробити дитячі роки синів щасливими й змістовними. Сприятливий вплив родини, особливо — матері, відігравало вирішальну роль у формуванні їхніх щиросердечних якостей.

Початкову освіту Нільс одержав у Гаммельхольмскій граматичній школі, що закінчив у 1903. У шкільні роки був запеклим футболістом; пізніше захоплювався катанням на лижах і вітрильному спорті. Двадцяти трьох років закінчив Копенгагенський університет, де придбав репутацію незвичайно обдарованого фізика-дослідника. Його дипломний проект, присвячений визначенню поверхневого натягу води по вібраціях водяника струменя, був визнаний гідним золотої медалі Датської королівської академії наук. У 1908-11 Бор продовжив роботу в університеті, де виконав цілий ряд найважливіших досліджень, зокрема, по класичній електронній теорії металів, що склала основу його докторської дисертації.


 Робота в Англії.

Через три роки після закінчення університету Бор приїхав працювати в Англію. Після долі перебування в Кембриджу в Дж. Дж. Томсона Бор перебрався в Манчестер до Резерфорда, лабораторія якого на той час займала лідируюче положення. Тут до появи Бора проходили експерименти, що привели Резерфорда до планетарної моделі атома. Точніше, модель ще знаходилася в стадії становлення. Досвіди по проходженню альфа-частинок через листочки фольги привели Резерфорда до переконання, що в центрі атома знаходиться маленьке заряджене ядро, у якому зосереджена майже вся маса атома, а навколо ядра розташовуються набагато більш легкі електрони. Оскільки атом у цілому електронейтральний, сумарний заряд усіх електронів повинний бути по модулю рівним заряду ядра, але відрізнятися від нього знаком. Висновок про те, що заряд ядра повинний бути кратний заряду електрона був важливий, Але залишалося ще багато неясного. Так, були виявлені «ізотопи» — речовини з однаковими хімічними властивостями, але з різною атомною вагою.


 Проблема атомного номера елементів. Закон зсуву

Першим важливим досягненням Бора в лабораторії Резерфорда було ті, що він зрозумів: хімічні властивості визначаються числом електронів в атомі, а, виходить, зарядом ядра, а не його масою, і це і пояснює існування ізотопів. Оскільки альфа-частинка — це ядро гелію, що має заряд +2, то при альфа-розпаді, коли ця частка вилітає з ядра, «дочірній» елемент повинний розташовуватися в таблиці Менделєєва на двох клітинок Лівіше «материнського», а при бета-розпаді, коли з ядра вилітає електрон — на одну клітинку правіше. Так був відкритий «закон радіоактивних зсувів». Алі за цим відкриттям пішли й інші, набагато більш важливі. Смороду стосувалися самої моделі атома.


 Модель Резерфорда – Бора

Цю модель часто називають «планетарної» — у ній, подібно тому як планети обертається навколо Сонця, електрони рухаються навколо ядра. Алі такий атом не може бути стійким: під дією кулонівського притягання ядра кожен електрон рухається з прискоренням, а прискорено рухається заряд, відповідно до законів класичної електродинаміки, повинний випромінювати електромагнітні хвилі, утрачаючи при цьому енергію. Кількісний розрахунок показує, що така «радіаційна нестійкість» атома катастрофічна: приблизно за стомільйонну частку секунди всі електрони повинні були б утратити енергію й упасти на ядро. Алі в дійсності нічого такого не відбувається, і багато атомів цілком стабільні. Виникла проблема, що могла показатися нерозв'язної. І вона дійсно не могла бути дозволена без залучення радикальних нових ідей. Саме такі ідеї і були висунуті Бором.

Він постулирував, що (усупереч законам механіки й електродинаміки) в атомах існують такі орбіти, рухаючись по яких електрони не, випромінюють. По Бору, орбіта є стабільної, якщо момент кількості руху, що знаходиться на ній електрон кратний h / 2p, де h— постійна Планка. Випромінювання ж відбувається тільки при переході електрона з однієї стійкої орбіти на іншу, і уся вивільнювана при цьому енергія несеться одним квантом випромінювання. Енергія такого кванта, рівна добутку частоти n на h, відповідно до закону збереження енергії, дорівнює різниці початкової і кінцевої енергії електрона («Правило частот»). Таким чином, Бор запропонував з'єднати модельні представлення Резерфорда з ідеєю квантів, уперше висловленої Планком у 1900. Таке з'єднання в корені суперечило всім положенням і традиціям класичної теорії. Алі, у тієї ж година, ця класична теорія не відкидалася цілком: електрон розглядався як матеріальна крапка, що рухається за законами класичної механіки, Але тільки з усіх орбіт «дозволеними» з'являлися лише ті, котрі відповідають «умовам квантування».

Енергії електрона на таких орбітах виходять назад пропорційними квадратам цілих чисел — номерів орбіт. Залучаючи «правило частот», Бор прийшов до висновку, що частоти випромінювання повинні бути пропорційні різниці зворотних квадратів цілих чисел. Ця закономірність дійсно була уже встановлена спектроскопистами, але не знаходила ще свого пояснення.

Бор, пояснивши не тільки спектр найпростішого з атомів — водню, але і гелію, у тому числі, і іонизованного, показавши, як врахувати вплив рухів ядра, угадавши структуру заповнення електронних оболонок, що дозволило зрозуміти фізично природу періодичності хімічних властивостей елементів — періодичну таблицю Менделєєва. За ці роботи Бор у 1922 був визнаний гідним Нобелівської премії.


 Інститут Бора в Копенгагені.

Після закінчення робіт у Резерфорда Бор повернувся в Данію, де він у 1916 був запрошений професором в університет у Копенгагені. Через рік він був обраний членом Датського королівського суспільства (у 1939, він ставши його президентом).

У 1920 Бор створює Інститут теоретичної фізики і стає його директором. У знак визнання його заслуг, місто надає Бору для інституту історичний «Будинок Броварника». Цьому інституту призначено було зіграти видатну роль у розвитку квантової фізики. Безсумнівно, що визначає значення малі отут виняткові особисті якості його директора. Він постійно був оточений співробітниками й учнями (грані між першими й іншими в дійсності і не було), що приїжджали до Бора звідусіль. До його великої інтернаціональної школи належали Ф. Бліх, О. Бор, В. Вайскопф, X. Казимир, О. Клейн, X. Крамерс, Л. Д. Ландау, К. Меллер, У. Нишика, А.Пайс, Л. Розенфельд, Дж. Уиллер і багато хто інші. «Будинок Броварника» ставши центром притягання для всіх теоретиків. До Бора не раз приїжджав В. Гейзенберг, саме в ту пору, коли створювався «принцип невизначеності», там вів болісні дискусії з Бором Э. Шредингер, прагнувший захищати чисто-хвильову крапку зору. Саме в інституті Бора формувалося ті, що визначило якісно нове обличчя фізики 20 століття.

Модель Резерфорда-Бора була очевидним образом непослідовна. У ній поєднувалися і положення класичної теорії, і ті, що їм явно суперечило. Щоб усунути ці протиріччя, потрібен був радикальний перегляд багатьох основних положень теорії. Отут і прямі заслуги Бора, і роль його наукового авторитету, та й просто особистого впливу були дуже великі. Саме Бор зрозумів, що для створення фізичної картини процесів мікросвіту потрібний інший підхід, ніж для «світу великих мов» і він був одним з основних творців цього підходу. Він увів поняття про неконтрольований вплив вимірювальних процедур, про «додаткові» величинах — таких, що чим точніше визначається одна з їх, тім більша невизначеність виявляється в іншої. З ім'ям Бора зв'язана вірогідніша (так називана копенгагенська) інтерпретація квантової теорії і розгляд багатьох її «парадоксів». Чимале значення малі отут дискусії Бора з Ейнштейном, так і не примирилися з вірогіднішим тлумаченням квантової механіки. Для розуміння закономірностей мікросвіту і їхнього співвідношення із законами класичної (тобто неквантової) фізики немаловажне значення має сформульований Бором принцип відповідності.


 Ядерна тематика.

Бор, почавши в Резерфорда з фізики ядра, постійно приділяв ядерній тематиці велика увага. У 1936 він запропонував теорію складеного ядра, незабаром — краплинну модель, що зіграла помітну роль при дослідженні проблеми розподілу ядер. Бор пророчив спонтанний розподіл ядер урану.

Після фактичного захоплення Данії фашистами Бор таємно залишив батьківщину і був доставлений спочатку в Англію (при цьому в літаку він ледве не загинув), а потім в Америку, де разом із сином Оге працював для Манхетеннського проекту в Лос-Аламосе. В післявоєнні роки він величезну увагу приділяв проблемі контролю над ядерними озброєннями, мирного використання атома, звертався навіть із посланнями до ООН, брав участь у створенні Європейського центра ядерних досліджень. Судячи з того, що він не відмовився обговорювати з радянським фізиком деякі сторони «атомного проекту», знаходив небезпечним монопольне володіння атомною зброєю.

Велику увагу Бор приділяв суміжним із фізикою питанням, у тому числі, біології. Його незмінно займали філософські проблеми природознавства.

Моральний і науковий авторитет Бора був винятково високий. Будь-яке, навіть скороминуще спілкування з ним робило незгладиме враження. Він говорив і писав так, що було видно: він напружено шукає слова, які б гранично точно і правдиво виражали почуття і думки. Глибоко правий був В. Л. Гинзбург, що назвав Бора неповторно делікатним і мудрим.

Бор був почесним членом більш 20 академій наук різних країн, лауреатом багатьох національних і міжнародних премій.


 Економіка

Данія є високорозвиненою країною. Понад 80% промислової продукції приходиться на ведучі галузі: металообробну й машинобудівну (особливе суднобудування, виробництво суднових двигунів, сільськогосподарських машин, електротехнічна, радіоелектронна), харчосмакову (молочне, м'ясоконсервне, борошномельне, цукрове, тютюнове, пивоварне виробництво, кондитерське виробництво), хімічну, целюлозно-паперову, текстильну.

Видобувна промисловість Данії досить невелика по обсягах виробництва. На о. Борнхольм ведеться розробка родовищ каоліну (для виробництва кераміки і використання в целюлозно-паперовій промисловості), добувають граніт (використовують при будівництві доріг і будинків). Завдяки нафтовим родовищам у датському секторі Північного моря частково знизилася залежність Данії від стану світових нафтових ринків.

Сільське господарство високотоварне. Ведуча галузь — м’ясомолочне тваринництво. Воно дає 9/10 усієї товарної сільгосппродукції. Серед вирощуваних культур основними є картопля, цукровий буряк, пшениця. Розвинуте рибальство, особливо вилов оселедця. Близько 80% усієї товарної продукції створюються кооперативами.

До початку 21 століття акцент у зовнішній торгівлі змістився від експорту сільгосппродукції до експорту промислових товарів: машин, електроніки, продукції хімічної промисловості. Як і раніше популярні порцелянові вироби Королівської фабрики, знамениті вироби зі срібла.

Високий ступінь соціального захисту населення досягнутий в останні десятиліття.


 Природа

Данія займає Ютландський півострів, острови що прилягають, а також острів Борнхольм. На півночі Данію омивають Північне й Балтійське моря. Від Скандинавії її відокремлюють протоки Скагеррак і Каттегат. На островах і східному узбережжі – родючі ґрунти. Практично весь півострів являє собою рівнину, на якій розташоване велика кількість озер. Густа річкова мережа. Клімат морський, помірний. Ліси займають близько 10% основної території. З великих ссавців під натиском цивілізації уціліли тільки олені в Ютландії. Заповідники: Хесселе, Ворсі й ін. Води буяють рибою.


 Леголенд

В місті Білунд (Billund) у центральній частині півострова Ютландія, розташований чудовий парк для дітей та дорослих - Леголенд. У парку все побудовано з конструктора Лего - макети всесвітньо відомих будівель, казкові герої і навіть тварини та птахи - із більш ніж 400 мільйонів цеглинок.


 Великий казкар Ганс Крістіан Андерсен

Навколо особистості Андерсена складалися легенди, оскільки громадськість початку XIX в. не могла допустити, щоб юнак з нижчих шарів суспільства міг зробити кар'єру вельмишановного літератора. Поголоска вважала його позашлюбним сином короля Крістіана VIII, за іншою версією він вважався нащадком деякого аристократа. Факти ж такі: Андерсен народився 2 квітня 1805 р. у маленькому місті Оденсе, в Данії, на острові Фюн в родині вуличного шевця й пралі і виріс у крайній убогості. Якось батьки повели Ганса в театр, і відтоді театр став його мрією. Коли Гансу було 12 років, він пішов працювати на фабрику, а ввечері навчався у безкоштовній школі для бідних. У вільний час він читав книги, а також любив гратися в театр шив своїм артистам з клаптиків тканини костюми і придумував для них різні пригоди. Згодом з цих дитячих історій вийшли чудові казки: «Дюймовочка», «Снігова королева», «Принцеса на горошині», «Русалочка» і багато-багато інших, а коли він написав „Гидке каченя", багато знайомих та незнайомих зрозуміли, що в цій казці він описав своє власне життя, багато з його образників побачили себе в образі курки, кота, індика.

Слави йому вдається зробити тільки як казкарю, у той час як його робота в інших областях літератури, а також малюнки й силуети, що створені їм, залишаються майже невідомими.

Твори Андерсена знають в усьому світі, прекрасні казки перекладали різними мовами: французькою, німецькою, англійською, російською, українською, іспанською, італійською. Міжнародна премія за кращі дитячі книжки носить ім'я датського казкаря.

Г. К. Андерсен вмер і похований у столиці Данії в 1875 р., але найважливіші спогади про самого знаменитого данця пов’язані з містом Оденсе.


 Історія

У 5-6 вв. на Ютландський півострів, заселений ютами, англами, саксами й тевтонами, прийшли з півдня Швеції дани. Дани брали участь у морських походах вікінгів, вторгалися в Британію й обкладали її даниною (данегельд). У 10 в. було створене єдине королівство. Протягом 11 в. датські королі завоювали Норвегію й Англію (Кнуд I Могутній), однак кілька років потому королівство розпалося. Данія вела запеклі війни за панування на Північному морі. У 1397 укладена Кальмарська унія (до 1523), що об'єднала в єдину державу Данію, Норвегію й Швецію. У 1536 р. уведене лютеранство. У Тридцятирічній війні Данія брала участь на стороні протестантів. У 1660 Данія стала спадкоємною монархією. У наполеонівських війнах Данія прийняла сторону Франції, була піддана бомбардуванням британського флоту. Продовженням наполеонівських війн стала війна зі Швецією в 1813-14 рр. Данія віддала Норвегію під владу Швеції (без Ісландії), а після Пруссько-австрійсько-датської війни 1864-66 р. позбавилася Шлезвига й Гольштейна. Революційний підйом 1848 р. привів до влади націонал-лібералів, у 1849 Данія стала конституційною монархією. У 1918 р. автономію одержала Ісландія, що залишалася із Данією в особистій унії до 1944 р. У 1920 р. їй був повернутий Північний Гольштейн за результатами плебісциту. Незважаючи на підписання у 1939 р. договору про ненапад, фашистська Німеччина окупувала Данію у квітні 1940 р.. Рухом Опору керувала Рада свободи. У 1948 р. самоврядування було надано Фарерським островам. У 1972 на престол зійшла Маргрете II. Данія є членом ООН (1945), НАТО (1949), Ради Європи (1949), Європейського Союзу (1973).

Грошова одиниця — датська крона. Національні свята — 16 квітня (День народження королеви) і 5 червня (День конституції).


 Освіта

Данія - країна повної грамотності з обов'язковою 9-річною освітою, що може бути продовжена в технічних школах і гімназіях. Самий старий з 5 Датських університетів Копенгагенський університет був заснований у XV сторіччі. Маються наукові центри міжнародної важливості: Інститут Теоретичної Фізики, Інститут Фізіології Тварин, і т.д.

Ганс Крістіан Андерсен (1805—1875) народився у бідній сім'ї у маленькому місті Оденсе, в Данії, на острові Фюн. Він мріяв про казкові країни, неймовірні пригоди, які завжди закінчуються щасливо. Якось батьки повели Ганса в театр, і відтоді театр став його мрією. Коли Гансу було 12 років, він пішов працювати на фабрику, а ввечері навчався у безкоштовній школі для бідних. На фабриці його відразу всі полюбили. Він мав дуже гарний голос і частенько замість роботи співав, розповідав виразно вірші і навіть п'єси. Всі робітники були дуже задоволені і за це вони виконували за нього частку роботи. Та от один з робітників став з нього сміятися, казав що він говорить як дівчина, і бідний Ганс більш не зміг ходити на фабрику.

У вільний час він читав книги, а також любив гратися в театр, шив своїм артистам з клаптиків тканини костюми і придумував для них різні пригоди. Згодом з цих дитячих історій вийшли чудові казки: «Дюймовочка», «Снігова королева», «Принцеса на горошині», «Русалочка» і багато-багато інших, а коли він написав „Гидке каченя", багато знайомих та незнайомих зрозуміли, що в цій казці він описав своє власне життя, багато з його образників побачили себе в образі курки, кота, індика.

Коли майбутньому письменникові було 16 років, він поступив до гімназії. Там він вчився з дітьми якім було по 7-8 років, і це його дуже засмучувало. Але Ганс дуже старався і швидко всьому навчився. Потім він переїхав у Копенгаген і після важкої підготовки поступив в університет.

Твори Андерсена знають в усьому світі, прекрасні казки перекладали різними мовами: французькою, німецькою, англійською, російською, українською, іспанською, італійською.

Його вважають королем казки. Міжнародна премія за кращі дитячі книжки носить ім'я датського казкаря.

<< Назад